І Є ВНАС ДОЛЯ, І Є В НАС ВОЛЯ (Свято письменності й української мови)
Мета: розширити та поглибити знання учнів про витоки, історичну долю української писемності і мови, виховувати пошану і любов до рідного слова.
Обладнання: на стенді — святкова газета, присвячена Дню писемності, стенд-виставка книг про розвиток української писемності, українські літописи, вислови про мову, медіапроектор.
(Звучить мелодія ,,Рушники’'. Під цю мелодію дівчата –українки виконують танець. Виходить дівчина - Україна і співає пісню ,,Зеленеє жито, зелене…")
Ведуча Одна Батьківщина, і двох не буває, Місця, де родилися, завжди святі. Хто рідну оселю свою забуває, Той долі не знайде в житті.
У рідному краї і серце співає, Лелеки здалека нам весни несуть. У рідному краї і небо безкрає, Потоки, потоки, мов струни, течуть.
Тут мамина пісня лунає і нині, Її підхопили поля і гаї. Її вечорами по всій Україні Співають в садах солов'ї.
І я припадаю до неї устами, І серцем вбираю, мов спраглий води. Без рідної мови, без пісні, Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.
(Сценка. Народна легенда про дівчину-Українку, яку Господь обдарував піснею).
Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці - любов до господарювання, німці - дисципліну і порядок, росіяни - владність, поляки - здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики... Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини. - Хто ти? Чого плачеш? - запитав Господь. - Я - Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Брати мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів і сиріт, у своїй хаті немає правди й волі. - Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі? Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її. - Є в мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це - пісня. Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.
(Звучить пісня "Україна". Комп’ютерна презентація)
Ведуча О слово рідне! Пращура молитва, Громи Перуна, Велеса поля, Софія Київська — творіння Ярослава — Слов'яномовна праведна земля. В мені, в тобі Бояна віщим співом Воно живе, здолавши тьму віків, Воно Мстиславича Романа голос І ратний клич Данилових полків.
Ведучий О слово рідне! України слава! Богдана мудрість і Тараса заповіт. І гул століть, і сьогодення гомін В тобі злились, як духу моноліт. О слово рідне! Мудре і прадавнє, Ти виросло з могутньої землі! Тебе Валуєви жорстоко розпинали, А ти возносилось і не корилось — ні! О слово рідне! Подарунок мами! І пісня ніжна, і розрада нам! Я всім на світі поділюся з вами, Та слова рідного нікому не віддам.
(Звучать гумореска П.Глазового) Кухлик Дід приїхав із села, Ходить по столиці. Має гроші – не мина Жодної крамниці. Попросив він: - Покажіть Кухлик той, що з краю. Продавщиця: - Што? Чєво? Я не панімаю. - Кухлик, люба, покажіть, Той, що збоку смужка. - Да какой же кулік здєсь, Єслі ето кружка! Дід у руки кухлик взяв І насупив брови: - В Україні живете Й не знаєте мови… Продавщиця теж була Гостра та бідова. - У мєня єсть свій язик, Ні к чєму мне мова. І сказав їй мудрий дід: - Цим пишатися не слід, Бо така сама біда В моєї корови: Має, бідна, язика – І не знає мови!
Ведуча Слова я чую барвінкові, І серце щемно завмира, Так, ніби сонце по струмкові Дарує щастя і тепло. Того освітленого дива, Яке у рідній мові є Душа вогненна і правдива, Що первоцвітом виграє...
Ведучий Моя ти пісне калинова, Моя ти зіронька свята! Живи, цвіти, вкраїнська мово, Зціляй і душу, і вуста. Своєю паростю гінкою Вростай у різнобарв'я мов, Буди всесильною рукою В серцях і ніжність, і любов.
(На сцену виходять учні. Вислови видатних постатей про про українську мову)
"Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів - скількома епітетами супроводяться визнання української мови. І, зрештою, всі ці епітети слушні. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе". (Олесь Гончар)
"По ставленню кожної людини до своєї мови можна абсолютнo точно судити не тільки про її культурний рівень, але й про її громадську цінність. Істинна любов до своєї країни немислима без любови до своєї мови. Людина, байдужа до рідної мови, - дикун. Вона шкідлива за самою своєю суттю тому, що її байдужість до мови проявляється найповнішою байдужістю до минулого, теперішнього і майбутнього свого народу". (Костянтин Паустовський)
"У жодній країні дерево народної поезії не видало таких великих плодів, ніде дух народу не виявився в піснях так живо і правдиво, як серед українців. Який захопливий подих туги, які глибокі, людяні почування в піснях, що їх співає козак на чужині! Яка ніжність у парі з мужньою силою пронизує його любовні пісні... Справді, народ, що міг співати такі пісні і любуватися ними, не міг стояти на низькому ступені освіти. Цікаво, що українська народна поезія дуже подібна іноді своєю формою до поезії найбільш освічених народів Західної Європи...". (Ф.Боденштедт)
"Надзвичайна мова наша є ще таємницею. В ній усі тони й відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших... Дивуєшся дорогоцінности мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупна, зерниста, як самі перла. І справді, інше слово часом дорогоцінніше самої речі...". (Микола Гоголь)
(Під супровід пісні П.Зіброва ,,У нас є все”на сцену виходять всі учасники. Презентація) Хтось каже нам що свого Нічого в нас нема, Що ми свою дорогу Шукаємо дарма Мені це чути сором - Хіба ми не орли?! Я хочу щоб ви хором Мені відповіли.
Приспів: Чи є в нас доля, чи є в нас воля, Чи є земля в нас і небеса? Чи є в нас мова своя чудова? Чи є в нас гордість, чи є краса? Є-Є- в нас доля!? І Є в нас воля! Є-Є земля в нас і небеса! Є-Є в нас мова своя чудова! Є-Є в нас гордість і є краса!
Хтось каже, що наш човен Блукає у пітьмі Що в нас немає мови І ми усі німі. Я хочу запитати - Скажіть мені невже У нас нерідна мати І все навкруг чуже.
Приспів: Чи є в нас доля, чи є в нас воля, Чи є земля в нас і небеса? Чи є в нас мова своя чудова? Чи є в нас гордість, чи є краса? Є-Є- в нас доля!? І Є в нас воля! Є-Є земля в нас і небеса! Є-Є в нас мова своя чудова! Є-Є в нас гордість і є краса!
|